- гладіатор
- ч іст.gladiator
бій гладіаторів — gladiatorial combat, gladiator fight
Українсько-англійський словник. - ИТФ "Перун". Вячеслав Бусел. 2009.
гладіатор
Look at other dictionaries:
гладіатор — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
гладіатор — а, ч. У Стародавньому Римі – боєць із рабів або військовополонених, спеціально навчений для поєдинків чи боїв групами на арені цирку … Український тлумачний словник
гладіаторський — а, е. Прикм. до гладіатор … Український тлумачний словник
по-гладіаторському — і по гладіа/торськи, присл. Як гладіатор, подібно до гладіатора. || Як у гладіатора. || Як властиво гладіаторові … Український тлумачний словник
арена — и, ж. 1) У давньоримському цирку – посипаний піском майданчик, де відбувалися бої гладіаторів, спортивні змагання та ін. 2) Круглий майданчик посередині цирку, де виступають артисти. 3) чого, перен. Місце, де відбувається яка небудь дія, подія.… … Український тлумачний словник
цирк — у, ч. 1) У Стародавньому Римі – місце, арена для кінних змагань, а згодом – боїв гладіаторів та інших видовищ. 2) Вид театрального мистецтва, який включає акробатику, еквілібристику, жонглювання, клоунаду, дресирування тварин і т. ін. || перен.,… … Український тлумачний словник
бестіарій — 1 іменник чоловічого роду, істота гладіатор бестіарій 2 іменник чоловічого роду збірка описів тварин книжн … Орфографічний словник української мови
